Джордж Мартін

Нечасто боги бувають милостиві, Джоне Сноу,— озвався Тормунд і кивнув на небо.

Відвага й дурість — рідні сестри

Людина, що квапиться жити, квапиться в могилу,

Забагато світла обпікає очі, мій друже, а вогонь палить

Хлопчаки вірять, що з ними нічого не станеться,— прошепотіла до нього осторога.— А дорослі не такі дурні

Якщо постіль м’якша, ніж земля, а над нею ще й дах є, то це ліжко

Ви впевнені, що на цю жінку можна покластися?

— Я ні в чому не впевнений у цьому непостійному та зрадливому світі, мілорде.

Надаю перевагу злим і дурним перед врівноваженими та кмітливими

Чи є на землі істота нещасніша, ніж бридка жінка?

Знаєш різницю між дикуном — другом Варти, і дикуном — недругом? — спитав похмурий зброєносець.— Недруги лишають наші трупи воронам і вовкам. А друзі прикопують, де ніхто не знає.