Евген Замятін

«Хто контролює минуле, — говорить одне з гасел Партії, — той контролює майбутнє: хто контролює сьогодення, той контролює минуле».

Таким чином, провладна меншість зрозуміла, що ієрархічне суспільство було можливо підтримувати лише на основі бідності та невігластва

У минулому потреба в ієрархічній формі суспільства була доктриною саме вищого класу. Її проповідували королі та аристократи, а також священики, юристи та їм подібні, які паразитували на праці нижчих мас, і зазвичай пом'якшували свої жорсткі догми обіцянками кращого життя в уявному потойбічному світі.

Таким чином, з точки зору наших нинішніх правителів, єдина реальна небезпека — це відділення нової групи мислячих, недостатньо зайнятих, прагнучих влади людей і зростання лібералізму та скептицизму в їх власних рядах. Проблема ця носить, так би мовити, просвітницький характер. Тобто це проблема постійного формування свідомості як керівної групи, так і виконавчої, яка знаходиться безпосередньо під впливом першої. Тому свідомість мас необхідно регулярно скеровувати у напрямку негативного сприйняття якогось зовнішнього ворога, зовнішньої загрози, та відводити їх увагу від внутрішніх проблем суспільства та держави.

Але ж відчувають себе, усвідомлюють свою індивідуальність — тільки засмічене око, наривний палець, хворий зуб: здорове око, палець, зуб — їх ніби й немає. Хіба не ясно, що особисте усвідомлення — це тільки хвороба?

Завтра — день щорічних виборів Благодійника. Завтра ми знову вручимо Благодійнику ключі від непорушної твердині нашого щастя.

Звісно, це не схоже на безладні, неорганізовані вибори у древніх, коли — смішно сказати — навіть сам результат виборів заздалегідь був невідомим. Будувати державу на зовсім неврахованих випадковостях, наосліп — що може бути безглуздішим? І от все ж, виявляється, потрібні були століття, щоб зрозуміти це.

ВІЙНА — ЦЕ МИР

СВОБОДА — ЦЕ РАБСТВО

НЕЗНАННЯ — ЦЕ СИЛА

Діти завжди вимагали, щоб їх водили подивитися на страту

Вони можуть з'ясувати все до найменших подробиць про те, що ти робив, говорив або думав, але серце і душа залишаться неприступними, бо ми і самі часом не в силах їх зрозуміти та контролювати.

Війна — це спосіб розбити на шматки, розпорошити в стратосферу або потопити в морських глибинах матеріали, які в іншому випадку можна було б використовувати, щоб зробити життя мас більш (тобто «занадто») комфортним, що в кінці кінців могло призвести до того, що вони стали б більш (тобто «занадто») розумними.