Анастасія Рогоза

Сьогодні ввечері я перечитав написане… Напрочуд живі образи, як на мене. Але я знаю, так тільки здається, оскільки моя уява заповнює всі пробіли, які можуть спантеличити іншу людину.

Вона виконувала ці завдання напрацьованою, важкою рукою заслуженого цукроголика.

«Кому ти розповідаєш цю історію, Поле? Кому ти її розповідаєш? Енні?»
Звісно, ні. Він дивився крізь діру в папері не для того, аби побачити Енні чи догодити Енні… він дивився крізь папір, аби втекти від Енні.

Газонокосарка являла собою маленький трактор, призначений для підрізання скоріше великих, аніж середніх моріжків. Вона погано тримала рівновагу й могла перекинутися, якщо під неї потрапляло каміння, колоди або голови поліцейських.

«Вітаю з днем народження!» своїм позбавленим мелодійності голосом, і, хоча в нього не було ніякого дня народження, весь торт був утиканий свічками, а в самому центрі, неначе велика додаткова свічка, стирчав із глазурі його палець, його сірий відрубаний палець, на якому ніготь завжди був трохи шорстким, тому що Пол мав звичку гризти нігті, поки підшукував потрібне слово, і вона сказала йому: «Якщо ти обіцяєш гарно поводитися, Поле, я відріжу тобі шматочок іменинного торту і тобі не доведеться їсти мою особливу свічку»

Він був дуже заклопотаний думкою про те, аби не закричати, і навіть не одразу помітив, що з’явилося на під’їзній доріжці, а коли помітив, то вирішив, що це міраж.
То була патрульна машина поліції штату Колорадо.

Неозброєним оком було видно, що це його порятунок: усе, що треба було зробити, це розбити вікно, зламати клямку, на яку ця курва замкнула його рот, і заверещати: «Допоможіть мені, допоможіть, врятуйте мене від Енні! Врятуйте мене від богині!»
У той же час інший голос волав: «Я буду хорошим, Енні! Я не буду кричати! Я буду хорошим, я буду хорошим, заради всього святого! Я обіцяю не кричати, тільки більше нічого від мене не відрубуй!»

Її підступність продовжувала його вражати

— Лайно собаче! — вигукнув коп. — Це ви!
Увага Пола була цілком і повністю зосереджена на поліцейському, і він не помічав Енні, поки не стало запізно.

Вона могла змусити його говорити про що завгодно, тільки не про розв’язку книжки.