Ренсом Ріґґз

війна — це…

— Вірус, — підхопив Г’ю.

— Що «не визнає кордонів»

Подеколи стара світлина, давній друг чи вицвілий од часу лист нагадає, що ви вже не той, ким були колись, бо ж людини, яка мешкала поміж інших, мала певні цінності, робила той чи інший вибір, щось писала, більше немає. Самі того не помічаючи, ви здолали величезний шлях; дивне стало звичним, а звичне — якщо не дивним, то принаймні незручним чи недоладним.

Персіваль Мурнау, він був правою рукою Коула.

два дні тому Мурнау вда­лося воскресити ватажка усіх витворів — мого брата Коула

Лиш одне можна було сказати напевне: ці люди потребували лідерів

Не хочу вас обманювати, стверджуючи, що це буде легко, бо ж те, що має певну цінність, легким не буває.

Останнє випробування ще попереду — це буде битва, про масштаби якої ми й гадки не маємо.

я помітив у її очах якийсь новий страх.
Він означав, що все змінилося

Немовби нас позначила сама смерть.

Він просто намагається нас злякати, — зауважив я.
— І успішно, — озвалася Нур. — Усі просто ошаліли.
— Він намагається нас роз’єднати, — мовила пані Сапсан, — і це триває десятиліттями. Однак досі йому не вдавалося проникнути в нашу спільноту й нав’язати свою пропаганду. Це щось новеньке. Якщо він може налаштувати декого з наших підопічних проти нас самих, навряд чи йому доведеться вести запеклу битву за Диявольський Акр, чи не так?