Ренсом Ріґґз

війна — це…

— Вірус, — підхопив Г’ю.

— Що «не визнає кордонів»

Подеколи стара світлина, давній друг чи вицвілий од часу лист нагадає, що ви вже не той, ким були колись, бо ж людини, яка мешкала поміж інших, мала певні цінності, робила той чи інший вибір, щось писала, більше немає. Самі того не помічаючи, ви здолали величезний шлях; дивне стало звичним, а звичне — якщо не дивним, то принаймні незручним чи недоладним.

запахи поля бою — порох, дизель і смерть

Я не хочу тут померти! — квилила дівчинка.
Ніхто з нас не хотів

Очі вперед і ні на що не зважайте, бо інакше нічні жахіття переслідуватимуть вас до кінця життя

коли він вигукував моє ім’я

Ідіть, поспішайте, а коли все скінчиться, знайдеться час і для жалоби.

Ходімте зі мною, — сказав він нам. — Не думайте, не розмовляйте — просто йдіть.
Ми пішли

Утім, не варто було обтяжувати інших своїми сумнівами, адже приводів для тривоги нам не бракувало

Ми впораємося, — поплескав її по плечу Горацій.
— Чому? Бо тобі це наснилося?
— Бо інакше бути не може, ось і все