Гоукінз Пола

Мені подобається назовні, цей льодяний дощ несе очищення. Невдовзі повернеться Скотт та заштовхає мене всередину, закутає в ковдри, мов дитину

Довго стою під душем, поступово знижуючи температуру води, роблю її дедалі прохолоднішою та прохолоднішою, доки вона не стає страшенно холодною. Я не можу встати одразу під холодний душ, надто приголомшуюче, надто жорстоко, проте, якщо робити це поступово, холод майже невідчутний, на кшталт того як зварити жабу, тільки навпаки.

– Чим можу стати у пригоді? – цікавиться він. На його обличчі ідеальний нейтральний вираз – справжній психотерапевт. Мені так і кортить його щипнути лише задля того, щоб він посміхнувся.

прикушую губу, заплющую очі. Я мала рацію, я була в цьому впевнена, проте ніякого полегшення від цього не відчуваю. Мовчки смакую перемогу; насолоджуюся нею майже так само сильно, як його дотиками.

Усе через спільний досвід, адже ми обоє знаємо, що відчуваєш, коли тебе розчавлюють.

Хто сказав, що я врешті-решт не буду почуватися так само — придушеною, але спокою так і не знайду?

поблизу він виявився взагалі красенем, гнучким, мов пружина, тим, хто так і випромінює нервову енергію.

Я ніколи не вчуся. Прокидаюся із відчуттям несправедливості, що розчавлює, з відчуттям сорому і одразу ж розумію, що зробила щось безглузде.

Я сама себе ненавиджу — у кожному разі, ця моя версія, та версія, яка вчора вночі написала цього електронного листа. Вона навіть відчуває інакше, тому що я не така. Я не сповнена ненависті.

Наскільки ліпшим було життя ревнивих п’яниць до виникнення електронної пошти, повідомлень та мобільних телефонів — до всіх цих електронних пристроїв та слідів, що вони залишають