Гоукінз Пола

Мені подобається назовні, цей льодяний дощ несе очищення. Невдовзі повернеться Скотт та заштовхає мене всередину, закутає в ковдри, мов дитину

Довго стою під душем, поступово знижуючи температуру води, роблю її дедалі прохолоднішою та прохолоднішою, доки вона не стає страшенно холодною. Я не можу встати одразу під холодний душ, надто приголомшуюче, надто жорстоко, проте, якщо робити це поступово, холод майже невідчутний, на кшталт того як зварити жабу, тільки навпаки.

– Чим можу стати у пригоді? – цікавиться він. На його обличчі ідеальний нейтральний вираз – справжній психотерапевт. Мені так і кортить його щипнути лише задля того, щоб він посміхнувся.

Коли заплющую очі, відразу ж в голові картинки з минулого й майбутнього життя: те, що я мріяла мати, те, що мала, але позбулася.

Я відчуваю такий приплив вдячності, що вона скидається майже на кохання.

— Я маю вам розповісти… — починаю я, а потім затинаюся, бо не можу одразу ж поринати у сповідь, мені потрібна преамбула.

Мені не треба було, щоб щастя ані тривало, ані підживлювало мене. Мені воно було просто потрібне тієї миті.

мені надто добре відомо, як можна кохати людину та казати їй найжахливіші слова через лють або душевний біль

Потім я, чемна та нудна, увійшла до приймальні лікаря.

Тому так важко відчувати відповідальність за речі, яких не пам’ятаєш. І мені ніколи не було по-справжньому прикро. Я почуваюся прикро, але я мовби звільнена від того, що накоїла. Таке відчуття, що цей учинок мені не належить.