Чак Поланік

майбутнє може розбити серце, якщо надто довго очікуєш

Гірка правда полягала в тім, що, напевно, вона ніколи не складе цього іспиту. І до кінця життя буде перекладати папірці, носити каву, й нічого дивовижного ніколи не станеться

Коли не знаєш, чого хочеш, – каже швейцар, – отримуєш купу того, чого не хочеш.

Коли на тебе насіло безсоння, все видається таким несправжнім, копія, зроблена з копії, зробленої з копії. Все так далеко – ти не можеш торкнутися нічого, і ніщо не може торкнути тебе.

Шість хвилин.

У нас тут щось на кшталт отого трикутника. Мені потрібен Тайлер, Тайлерові потрібна Марла. Марлі потрібен я.

мудак, чудовисько і двоєдушний хитродупий капіталістичний покидьок.

Якби ти міг обрати: бути найгіршим ворогом Бога чи ніким, що б ти обрав?

Я вже не ношу краватки. Бос одягнув синю, тож, мабуть, сьогодні четвер.

так минають дні.
Приходжу на роботу.
Повертаюся додому.
Приходжу на роботу.

«Ти не чудова й унікальна сніжинка. Ти така сама вмираюча органічна матерія, що й будь-хто інший, а ми всі — частки однієї купи перегною».