Ольга Кобилянська

  • the reciterhas quoted2 years ago
    розійшлися ми лише так, до "завтра"; я з усміхом на устах і з сонцем у душі, бо ми мали знов бачитися.

    І не побачилися більше.
  • Irina Shevchenkohas quoted2 years ago
    Тут думок, як пiску в морi, а ти з чортзна- чим причепилась
  • Catlakomovahas quoted2 years ago
    — Михайле! — крикнула вона вголос і впала на лаву. Потім ударила кілька разів головою до стіни і стала тяжко проклинати. — Пощо мав іти відтак з дому? Пощо? Ті, що його відібрали, бодай би ніколи не зазнали радості з своїх дітей! Ті, що придумали військо та се, щоби сини покидали родичів у найкращому віці, бодай би і в гробі не найшли супокою, а тих, що видумали війну, нехай бог скарає, нехай їх тяжко скарає! Землі нехай наїдяться і най подавляться, кров'ю най уп'ються, коли їм уже чого іншого замало на оцім світі. Так, так, так.
  • I NADEJDAhas quoted2 years ago
    «Розумно кажеш! — промовив, а відтак спитав іще: — А вмієш вишити вже парубоцьку сорочку? Весільну, га?. А вмієш ти хату білити, лад у ній тримати, прати і ткати? А вмієш ти хлопців обіймати й цілувати?»

    «Як не буду знати сього всього, ти мене не навчиш!» — відповіла я йому і відвернулася від дурного.

    «Я тебе навчу», — сказав він, розреготавшися, та й вщипнув мене в руку, що я аж крикнула й закляла. Але він відскочив і відбіг. А відходячи, накликував ще, сміючися: «Парасинко, я навчу тебе всього, чого ти не вмієш! Чуєш? Усього, аби ти знала!.»

    Я не хочу Тодорики, мамо, не хочу його! — закінчила дівчина, зворушена своїм оповіданням, і, не стісняючися, роздула губи люто вперед себе і замовкла.

    По словах доньки змалювалося на лиці матері якесь внутрішнє вдоволення. З поведення Тодорики вона заключила, що він постановив невідмінно засватати її доньку і що вона може лагодити для неї віно.
  • I NADEJDAhas quoted2 years ago
    — Се тобі мамка післали! — повторив Івоніка, і крізь його голос пробилася, як перше, преніжна, безгранична любов. Івоніка сидів на землі коло Михайлового ліжка; не хотів сідати на ліжко.

    «Я можу й тут сидіти!» — мовляв скромно, в дійсності боявся усісти на постіль, щоб вона чим-небудь не заплямилася і син за те не потерпів кари. Молодий сидів на постелі, аби камрати не висміяли, їв поволі дещо з розложеного їдла.

    Говорили про матір, що не могла помиритися з його неприсутністю.

    — Я вже потішаю її, як можу! — говорив Івоніка. — Але вона все нарікає, що їй без тебе день — ніччю. Вліті приведу її до тебе. Дасть господь літа діждати, то вона розвеселиться!

    Відтак перейшли незамітно на інші господарські справи, і Михайло спитався, що чути нового в селі.

    Нічого! Все здорово, все по-старому, лиш оноді підпалив хтось нову стодолу багача Іфтелія, і при гашенні вогню помагав і він, Івоніка; не можна чоловіка в нещасті без помочі оставити, бо сьогодні найшло його нещастя, а завтра може воно до нього звернутися. При тій нагоді украв йому хтось дві цілковито нові коновки, і мати сварила!
  • Анастасия Матусяhas quoted7 months ago
    Жінка призначена чоловікові, як смерть від бога
  • b6494077166has quoted2 years ago
    Еs Ііеgt um uns herum

    gar mancher Abgrund, den das

    Schicksal grub, doch hier in

    unserem Herzen ist der tiefste»
  • Назарій Івахівhas quoted2 years ago
    інка призначена чоловікові, як смерть від бога.
  • Вікторія Скубеничhas quotedlast year
    Еs Ііеgt um uns herum

    gar mancher Abgrund, den das

    Schicksal grub, doch hier in

    unserem Herzen ist der tiefste
  • Вікторія Скубеничhas quotedlast year
    Жінка призначена чоловікові, як смерть від бога.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)