Сергій Дячук

Якщо блакитні небеса наповнюють вас радістю, якщо стебло польової трави не залишає вас байдужими, якщо прості картинки природи говорять з вами зрозумілою мовою – радійте!
Це означає, що ваша душа жива…

Вже йде сніг, спочатку ледь помітні сніжинки кружляють у повітрі між старих дерев, падають на сіру й чорну скопану землю в полі. Смереки починають скрипіти на вітрі, що посилюється, і невдовзі з неба вже падає лапатий густий сніг, накриваючи ледь притрушену сніговою крупою побілілу землю.

ізнялись серед односельців. Виховані чесними, їхні діти не змогли зробити кар’єру в країні брехні. Їхній син Юрій, мій дід, був дуже релігійною людиною, майстрував рамки під ікони і фарбував їх завжди у багровий колір, прикрашав квітами з кольорових позліток. Вони висіли в Анни – ікони, чорно-білі фотокопії, підфарбовані різними кольорами, по краях квіти з позлітки. Саме добро в них.

Невиразно зринає в пам’яті той давній літній день: мені чотири або п’ять років, ми забігли у двір до Анни, вона ловить мене, садить поруч, тримає за руку, усміхається, у неї світлі блакитні очі. Тоді враз стає серйозною і каже мені, видно, щось дуже-дуже важливе, судячи з виразу її обличчя в той момент. Не пригадую жодного слова.

Десяте жовтня 1995 року. Осінь у Карп