Гаська Шиян

Стосунки мають право на існування тільки тоді, коли вони підвищують якість вашого життя.

Ситуація довкола дратує, як ідіот, який їздить узимку на літній гумі, п’яний і без правил

робить мої фантазії ще нестерпнішими. Мій настрій коливається від думки «яке весілля, коли в країні таке діється» до «треба щодня гуляти як востаннє, бо невідомо, що буде завтра»

«Немає щасливих пар, є щасливі моменти»,

Найбільше мені виносить мозок від того, що політична карта насправді ж симулякр, банальні людські каляки-маляки, наквецяні гуашшю на поверхні материків.

Дзвонить телефон. Дякую, що не сім хвилин тому. Твоя мама. Ця жінка, до якої я завжди відчувала суміш остраху й ворожості, тож завжди тримала з нею дистанцію, зараз чомусь

здається мені рідною, і я ніби п’ю з її дбайливих рук похмільний бульйон. Голос у неї водночас стривожений і бадьорий, так, наче у неї з’явився новий сенс життя, який складні обставини лише підсилюють.

Зрештою, вона мама, у неї є це беззаперечне право докучати по телефону, навіть коли ти будеш під кулями. Щоб ти її заспокоював.

Ангели зайняті — вони носять важкі сумки спрацьованих жінок!

Але ні, ви тут коментите про любов, про те, які ми сильні і класні. Ага, любов…— ситуативний збіг. Полюбиш того, хто трапиться тобі у відповідний час у відповідному місці. Ось якась юна патріоточка, громадська активістка, волонтерка, яка привезе сигарет, запростяк закрутить там тобі голову своєю пасіонарністю, бо матиме те, чого бракує мені. І потім писатимуть до дня Валентина оті нудотні романтичні статті про вас у районних газетах. І ти скажеш, ну хто ж винен, ти не була такою пристрасною, як вона, навіть жодного разу не організувала нам збір якихось потрібних речей.