Валерія Миколаївна Бондар

саме ті дві хвилини, поки мій рот був набитий незнайомою мені їжею, а очі дивилися на незнайомий краєвид, я існувала лише в цьому моментові. Я

Let the River Run» [3], мандруючи вулицями?
Я сторопіла.
—

Крім усього цього,