Валерія Миколаївна Бондар

— Тож ти напишеш мені? Лист, повний любові й туги, просочений самотніми сльозами

«Скоро стане легше, варто лишень звикнути до них. Обіцяю».

Будьте обережні з тим, чому казатимете «так».

саме ті дві хвилини, поки мій рот був набитий незнайомою мені їжею, а очі дивилися на незнайомий краєвид, я існувала лише в цьому моментові. Я

Пробігши лише півтора кілометра, я вже зрозуміла, що це була погана ідея

Наскільки ж усе-таки жива музика більш об’ємна за музику в записі — вона приховує в собі щось глибоке й незбагненне!

Книжки — ось що вчить нас життя. Книжки вчать співпереживати. Але ти не можеш купити книжку, якщо в тебе немає грошей навіть на житло. Бібліотека — це життєво важливий ресурс! Якщо вони закриють бібліотеку, Луїзо, вони закриють не лише будівлю, вони закриють надію.

Пробачте, — мовила я. — Люди в формі змушують мене нервуватися.

Let the River Run» [3], мандруючи вулицями?
Я сторопіла.
—

Крім усього цього,