Луіс Ганна

Але в довгостроковій перспективі оптимальні переживання складаються у відчуття оволодіння власним життям або, можливо, краще сказати, причетності до визначення змісту свого життя, і це відчуття найближче до того, що ми зазвичай називаємо щастям.

Для справжнього задоволення людині потрібно не схуднути чи розбагатіти, а почуватися добре у своєму житті.

люди насолоджуються не відчуттям, що все під контролем, а усвідомленням того, що вони здатні взяти під контроль складну ситуацію. Неможливо пережити це відчуття, якщо ви не готові відмовитися від безпеки повсякдення. Тільки коли людина по-справжньому ризикує і при цьому здатна впливати на результат, стає зрозуміло, чи справді вона здатна контролювати ситуацію

Але насправді істинно віруючий не взаємодіє із системою віри — він лише дозволяє їй поглинати свою психічну енергію. Від цього підкорення не може прийти нічого нового, у свідомості може настати такий бажаний порядок, але це буде порядок, заведений кимось, а не вами. У кращому випадку Я істинно віруючого нагадує кристал: міцний і досконало симетричний, який, утім, дуже повільно росте.

У потоці людина мусить діяти на межі можливостей і постійно вдосконалювати свої навички. У цей час вона не має змоги осмислювати, що це означає з точки зору Я, інакше переживання не буде достатньо глибоким. Але потім, коли дії завершені й самосвідомість має шанс відновити себе, особистість, якою бачить себе людина, вже не та, що існувала до досвіду потоку: тепер вона збагатилася новими навичками й досягненнями

Це означає, що ми повинні постійно переосмислювати те, що робимо, щоб звички й мудрість минулого не затьмарили для нас нові можливості

Основним елементом американського експерименту демократії була ідея зробити право людини на щастя свідомою політичною метою, відповідальність за досягнення якої має покладатися на уряд

Ми усвідомили, що наша мораль не має цінності за межами нашої культури. Згідно із цією новою догмою, неприпустимо застосовувати одну систему цінностей для оцінювання іншої.

Практики й вірування, що заважають щастю, не є ані неминучими, ані необхідними; вони складаються випадково, в результаті випадкових реакцій на випадкові умови. Але варто їм стати частиною норм і звичок культури, люди думають, що саме так і має бути, починають вірити, що жодних інших варіантів не існує

Культури — це оборонні споруди проти хаосу, покликані зменшити вплив випадкового на досвід