Данте Аліг'єрі

- Беатріче, я кажу рушать

- проводир, ти - пан, учитель - ти».
141] С

,
57] Мойсей, законодавець і служитель,
58] Давид і Авраам, що жив давно,
59] Ізраїль з батьком і сини численні,
60] Рахіль, дорожча над усе майно,
61] Й багато ще - і стали всі блаженні.
62] Узнай одне ти - душі всі людські
63] До того часу не були спасенні»

А в тихій мові - лагідності світ

в тихій мові - лагідності світ

На півшляху свого земного світу
2] Я трапив у похмурий ліс густий,

] Того боятись треба, головне,

89] Що позбавля когось життя й спокою, -

90] Все ж інше анікому не страшне

Потім з'явилась Беатріче, яка буде далі проводити Данте. Вона вразила поета так, як колись — вперше. Дорікнула його, що він "піддався суєті земній" — був невірний Беатріче і як жінці, і як вищій мудрості.

Третій апостол — Іоанн запитав про любов:

Найвищого святого блага храм —

То альфа і омега книг, що втішив

Себе я ними, бо любов зрю там,

Тобто вся любов поета спрямована до Бога.

Десяте, Палаюче небо було нематеріальне. Величезне яскраве світло лилося з усіх боків, то світло Божої любові, ласки, істини. Світло мало дивну будову, яка нагадувала досконалу троянду: у самому центрі був Бог, а на пелюстках були блаженні душі. Оточена троянда іскрами, які є літаючими ангелами.

Беатріче повернулося на своє місце — "на третю лаву у найвищім крузі", де були також Марія, Рахіль, Єва. Навпроти Марії знаходився Іоанн Хреститель, там також були Адам, Мойсей, апостол Іоанн.

Закінчується поема молитвою на честь великої вічної любові Бога, "Любов, що водить сонце й зорні стелі".