Вікторія Меренко

Дозвілля», переклад та художнє оформлення, 2016

Є якась первісна приємність у пусканні струменів та стрільбі шмарклями… принаймні для чоловіків. Якщо замислитися, здається справжнім дивом, що жінки взагалі можуть кохати навіть найкращих їх представників, не кажучи вже про звичайних.

«Трахни мене, Фредді»

Розплата — сука» — то його вислів. «Трахни мене, Фредді

трахни-мене-Фредді-днів

настали похмурі часи

Він забагато п’є, забагато курить траву і вранці має такий вигляд, що воліє не дивитися на себе в дзеркало у ванній. Очі в червоних набряклих повіках сором’язливо тікають убік, і він думає: «Час припинити швендяти по цих забігайлівках.

синтезаторів не чути. Але чи не насрати

Чи, бува, не засос? — трохи боязко питає Кент Астор.

— Та ти геній, бля, — говорить Джордж

Він думає про все це, потім чує плач. Не у «Фрі-стрит», а у себе в голові. Плач із далекого минулого. Він проникає в голову, цей плач, входить у неї, як уламок скла, і, трахни мене, Фредді, хтось повинен був змусити його припинити плакати