Вікторія Меренко

Дозвілля», переклад та художнє оформлення, 2016

«Трахни мене, Фредді»

Розплата — сука» — то його вислів. «Трахни мене, Фредді

трахни-мене-Фредді-днів

настали похмурі часи

Він забагато п’є, забагато курить траву і вранці має такий вигляд, що воліє не дивитися на себе в дзеркало у ванній. Очі в червоних набряклих повіках сором’язливо тікають убік, і він думає: «Час припинити швендяти по цих забігайлівках.

синтезаторів не чути. Але чи не насрати

Чи, бува, не засос? — трохи боязко питає Кент Астор.

— Та ти геній, бля, — говорить Джордж

Він думає про все це, потім чує плач. Не у «Фрі-стрит», а у себе в голові. Плач із далекого минулого. Він проникає в голову, цей плач, входить у неї, як уламок скла, і, трахни мене, Фредді, хтось повинен був змусити його припинити плакати

Чувак, — каже, мрійливо закочуючи очі, Шон. Це повновидий маленький типчик, чиї сексуальні подвиги обмежуються поодинокими виїздами до Бостона, де він вирячується на стриптизерок у «Фоксі Леді» та офіціанток у «Хутерз». — О, чувак, Шанті. — Він робить жест дрочуна в повітрі. Принаймні в цьому, думає Бобер, він профі