Віра Кучменко

у справжньому сенсі відповідальність — це цілком добровільний акт, реакція людини на потреби іншої людини висловлені або ні. Бути «відповідальним» означає вміти й бути готовим «відповісти».

Мабуть, не варто наголошувати на тому, що здатність любити як акт давання залежить від розвитку характеру особистості. Це припускає набуття переважно плідної орієнтації, за якої особистість переборола залежність, нарцистичну всемогутність, бажання використовувати інших чи схильність до нагромадження. Вона мусить вірити у власні сили, мати мужність покладатися на себе під час досягнення своєї мети. Що більше людині бракує таких якостей, то дужче вона боїться віддавати себе, а отже, й любити.

Люди гадають, що любити — це просто, а от знайти правильний об’єкт для своєї любові чи досягти того, щоб любили тебе, — складно

Або: «Те саме в нас — живе чи мертве, пробуджене чи таке, що спить, молоде і старе»34.

Саме так можна компенсувати брак продуктивності, на якому ґрунтується ця безкорисливість та інші її проблеми.

Якщо ми знехтуємо всіма тонкощами складної мови Саллівана, любов, по суті, є співпрацею, за умови якої двоє людей матимуть такі відчуття: «Ми граємо за правилами задля збереження нашого престижу, відчуття зверхності та власної гідності»57.

Такі типи взаємин призводять до злагоджених стосунків між двома людьми, які залишаються чужими протягом усього життя, ніколи не досягають «глибокого зв’язку», але ввічливо ставляться одне до одного й намагаються давати одне одному задоволення.

У таких випадках бажання для дітей переважно є перенесенням власних життєвих проблем на життя дитини.

Не відкладати задоволення будь-якого бажання на потім — саме це перетворилося не тільки на головну тенденцію у сексуальній сфері, а й на матеріальне споживання загалом.

Автомати не здатні любити — вони можуть обмінюватися своїми «наборами особистих якостей» і сподіватися на чесну угоду.