Ліндсі К. Гібсон

Натомість емоційно зрілі люди переживають час як низку пов’язаних між собою подій, у яких вони усвідомлюють і себе. Якщо вони шкодують про якийсь вчинок у минулому, то він завжди подорожує поруч із ними в часі, прив’язаний до них почуттям провини чи сорому. Якщо вони зважуються на ризикований крок, то відчувають зв’язок із наслідками, а тому можуть змінити своє рішення. Вони бачать, що миті життя пов’язані між собою: кожна впливає на всі інші, і всі впливають на їхні стосунки з іншими людьми.

Емоційно незрілі батьки бояться щирих почуттів і ухиляються від емоційної близькості. Замість того, щоб взаємодіяти з реальністю, вони використовують механізми психологічної адаптації, які допомагають її ігнорувати.

емоційне дистанціювання від токсичних батьків допомагає відновити внутрішній спокій і повернути впевненість у собі.

Емоційна самотність походить від недостатньої емоційної близькості з іншими людьми

Біль, який відчуває людина, коли її не помічають інші, настільки ж реальний, як і біль від фізичної травми, але він непомітний

Емоційна близькість дарує глибоке задоволення, створюючи відчуття, що нас бачать справжніми. Такий зв’язок може існувати лише тоді, коли інша людина хоче вас пізнати, не засуджуючи.

Зрілі батьки дають дітям змогу відчути, що їм подобається спілкуватися з ними, що говорити про свої почуття — це нормально

м некомфортно від власних емоційних потреб, тому вони не знають, як емоційно підтримати іншу людину.

Якщо діти засмучуються, такі батьки можуть навіть нервуватися, злитися й покарати, замість того, щоб заспокоїти. Такі випадки пригнічують інстинктивне бажання дітей звернутися по допомогу, відрізаючи можливість емоційного контакту.

«Емоційна самотність» — це стан, який потребує особливого ставлення: щирої зацікавленості іншої людини до ваших почуттів.