Воли в ярмi, та й тi ревуть, а то щоб душа християнська всяку догану, всяку кривду терпiла i не озвалась
Адель Вишневаhas quoted2 years ago
Стрiла його веселенька, привiтала любо, а вiн радiє. Не знає, що то вiтають не його, — хуторець вiтають!
Anja Boroznyakhas quoted2 years ago
Якби менi за кожною бiдою моєю плакати, досi б i очi я виплакала.
Адель Вишневаhas quoted2 years ago
Сама не знаю, чого душа моя бажає: чи щоб вiн знову озвався пiд вiконцем, чи щоб не приходив…
Адель Вишневаhas quoted2 years ago
Легко зiтхнути, весело глянути й думати: що зароблю, то все на себе; що й посиджу i поговорю, — нiкого не боюся; робитиму чи нi, — нiхто мене не присилує, нiхто не займе. Чуюся на душi й на тiлi, що й я живу.
Адель Вишневаhas quoted2 years ago
Поздоров його, мати божа: я вiльна! I ходжу, i говорю, i дивлюсь — байдуже менi, що й є тi пани у свiтi!
Irina Shevchenkohas quoted2 years ago
Тут думок, як пiску в морi, а ти з чортзна- чим причепилась
Маринаhas quoted2 years ago
Час збігав; туга якось потроху втихла — та на усе розляглася. Пішлися тоді Катрі оті ранки довгі, а ті вечори ще довшії, ті дні, ніяк не перебутні, — що все сидиш та думаєш, яке лихо твоє, і як прийшло на тебе, і як не покине тебе ніколи.
Маринаhas quoted2 years ago
Якби я любила, то вже мені нічого не страшно і нікого б я не боялася — тільки того, кого любила.
Маринаhas quoted2 years ago
— Ні, ні... я тільки спогадала... як тоді благала я батька, як нарікала!.. тоді в мене було щастя... тепер вже ні об чім мені просити дома, нічого сподіватись з сторони... Нема в мене нічого, — я сама нещаслива!