Маріана Запата

— Я знайомий з тобою два роки, але тільки тепер до мене дійшло ... — урочисто заявив Ейден.
— Що саме?
— Здається, мені треба тебе боятися…

Доторкнешся до моєї дружини ще раз, і я зламаю кожну кісточку у твоєму жалюгідному тілі

— Я не сильний у стосунках, Вен, але я кохаю тебе. Я чекав тебе все своє життя й готовий зробити що завгодно, аби ти була поруч.

Вроджений талант дозволяє дійти лише певної межі.

— Що б не трапилося, правда? – Запитала я його, коли ми під'їхали до вихідної точки і зупинилися там.

Іван кивнув, не випускаючи моєї руки, і зробив крок назад, займаючи вихідну позицію. Хоч би що трапилося, – беззвучно промовив він. Але потім його губи вимовили слова. Зокрема, три слова. Я кохаю тебе.

що маємо, поки одного разу не втратимо це.

хочеш поїсти, потурбуйся про це сама.

Займайся тим, що робить тебе щасливою

Тільки ти знаєш, що тобі буде краще, а що ні».

«Колишньому життю прийшов кінець»