Тетяна Белімова

Зрештою, ніщо справжнє не вмирає повністю, не гине назавжди, лише заганяється вглиб, затаюється до пори до часу, визріває, тоді передається дітям і врешті стає зерном, яке проростає тоді, коли жити в несвободі стає геть кепсько.

Вас уже не було.

Думала, що подорожі — то рай. Але ні. Рай — це коли рідні тобі люди поруч.