Тетяна Белімова

Зрештою, ніщо справжнє не вмирає повністю, не гине назавжди, лише заганяється вглиб, затаюється до пори до часу, визріває, тоді передається дітям і врешті стає зерном, яке проростає тоді, коли жити в несвободі стає геть кепсько.

Вас уже не було.

Не‍­мо‍­жли‍­во змі‍­ни‍­ти своє життя, а са‍­мо‍­му за‍­ли‍­ши‍­тись ко‍­ли‍­шнім.