Джон Грін

Кажуть, друг не здатен знищити друга.

Але що вони знають про друзів?

Ти куриш для задоволення. А я — щоб померти.

З мене поганий хлопець. З неї погана дівчина. Ми одне на одного заслуговуємо.

А потім я почув своє ім’я – і зрозумів, що у мене неприємності

Я мало не розплакалася. Хотілося поцілувати тебе і втішити.
– Прикро, що ти стрималася,– незворушно відказав я, й усі засміялися.

Я витріщився на переплетене коріння дерев на березі, намагаючись не виказати своїх почуттів від того, що мене допіру назвали «чарівним».

«Чорт забирай,– зітхнув він.– Як же я вийду з цього лабіринту?»

: – Я лишаюся з нею, мабуть, бо вона лишається зі мною.

Я мовчав – я тієї Марії не знав, до того ж слухати і мовчати – то моя головна соціальна стратегія

– Чого ти так швидко куриш? – запитав я.
Вона подивилася на мене й широко всміхнулася, і на її вузькому личку така широка усмішка могла б видатися дурнуватою, якби не ця бездоганна зелень в очах. Аляска усміхнулася радісно, як ото дитина різдвяного ранку, і відказала:
– Ти куриш для задоволення. А я – щоб померти.