Типова україномовна збірка-антологія сучасників. Тут тобі і типовий прозаїчний Жадан, і кіберпанковий Кідрук, і детективний Андрухович, і Фоззі зі своїм власним стилем (ще й оця от панночка, яка начебто українка, але жах як кічиться, що вийшла заміж за француза). Все це зведено до єдиного цілого і читається як одна суцільна історія, яка врешті-решт є доволі таки хорошою.
Кожна людина наділена природною цікавістю, тому заглянути за шпарини чийогось особистого життя у "законний" спосіб є напрочуд цікаво
Книга також підвищує обізнаність стосовно Бразилії, і звичайно без інженерних описів у Кідрука нікуди
Те що не сподобалось це сама манера опису книгу, конкретно: прямі звернення до читача