Антуан де Сент-Экзюпері

Якщо ти любиш квітку — єдину, якої більше немає на жодній з багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і відчуваєш себе щасливим. І кажеш собі: «десь там живе і моя квітка…»

Від кожного треба вимагати те, що він у змозі виконати. Влада передусім має бути розумною. Якщо ти звелиш своєму народові кинутись у море, він влаштує революцію. Я маю право вимагати послуху, бо мої веління розумні.

людські клопоти залишаються з людиною навіть перед лицем небезпеки

єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування

У світі де все живе тягнеться до живого, де навіть квіти, схиляючись під вітром, змішуються з іншими квітами, де лебідь знає усіх інших лебедів — тільки люди у цьому світі створюють собі самотність

Як вільна людина, він мав тепер найголовніше: право добиватися любові, право йти на південь чи на північ і добувати собі хліб своєю працею

Його сповнює потреба бути людиною серед людей, зв'язаною з людьми.

Як розвивати в собі оту, внутрішню свободу? Людина сповнена суперечностей, це відомо. Одному дається певний шматок хліба, щоб ніщо не заважало йому творити, а він засинає; завойовник, здобувши перемогу, стає легкодухим; щедрий, розбагатівши, перетворюється на скнару

Ми не вміємо передбачити головного. Кожен знає, якою палкою буває радість, коли її не чекаєш

Ми дихаємо на повні груди лише тоді, коли нас і наших братів зв'язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — не означає дивитись одне на одного, це означає дивитись разом в одному напрямку