Один ультрамарафонець верещав і ховався в ліс щоразу, як бачив світло ліхтарика, — йому здавалося, що це наближається потяг. Інший насолоджувався товариством звабливої ролерки в сріблястому бікіні, яка кілька кілометрів супроводжувала його Долиною смерті, а потім, на його превеликий жаль, розчинилася в повітрі. Того року шестеро з двадцяти учасників «Бедвотера» скаржилися на галюцинації. Комусь навіть ввижалося, що узбіччя всипані гнилими трупами, а по дорозі повзають «велетенські миші-мутанти».