Юлія Підгорна

Дивно переживати однакові речі з різними людьми. Бачити, як вони реагують, як підтверджують чи руйнують ваші очікування.

Якби це був мій останній день на Землі, а я присвятила все своє доросле життя кампанії з продажу… тертого сиру… або чипсів начос…, чи відчувала б я, що витратила свій час із користю?

— Думаю, мені в будь-якому разі слід повернутися, — сказав ти емоційно, — я думаю, що повернуся заради себе. Я напишу заяву про звільнення. Сподіваюся, до кінця літа буду вдома. І… я нічого не чекаю від тебе. Але життя таке коротке, Люсі. Я хочу, щоб ти була щаслива. Хочу, щоб ми обоє були щасливими

«Він так тобі осяє небеса, / Що закохається весь світ у ніч / І перестане поклонятись сонцю»

Я просто упиваюся тобою.

І я кохала — кохаю — його, щиро й по-справжньому. Просто не так, як кохала — кохаю — тебе.

Жінка, наповнена світлом, робить усе, чого торкається, яскравішим. Люсі, Люс, Luz, Світло».

Ніколи не знайдеш те, чого хочеш, якщо не знатимеш, що саме шукаєш.

— По суті, Лу, я кажу про те, що стосунки стають кращими, якщо довше тривають. На відміну від того вибуху з ведмедиками, це хімічний годинник. Ти розумієш, про що я?

Тоді я не розуміла, однак зараз — так. Даррен показав мені це. Хоча він, мабуть, сказав би, що кохання — як добре вино, букет ароматів якого стає інтенсивнішим із плином часу.

намагаюся тобі сказати, що любити людей можна багатьма способами, і я знаю, що ти знову когось покохаєш.