Ренсом Ріггз

— Цей будинок забули добудувати? — спитала Оливка.

— Ні, дурненька, — відповів їй Єнох. — У нього влучила бомба.

Якусь мить здавалося, що Оливка от-от розплачеться, та потім її личко набуло рішучого вигляду, вона погрозила кулаком у небо і викрикнула:

— Мерзенний Гітлер! Зупини цю жахливу війну і забирайся туди, звідки взявся!

— Ні, я сказала «Завжди зручно», — наполягла Шеллі, скрушно хитаючи головою, наче моя вежа була чимось на кшталт скаліченого скакового коня, а вона тримала в руці револьвер із оздобленим перлинами руків’ям.

Завтрашній день завжди кращий за сьогоднішній.

Викашлявши хмарину сизого диму, двигун заторохтів і ожив

Якось я здумав помірятися з ним силою в руках

Ми чіпляємося за наші казки доти, поки ціна цієї віри не стає надто високою. Для мене такою ціною став той день у другому класі, коли Робі Йєнсен підколов мене за обідом перед столиком, де сиділи дівчата, заявивши привселюдно, що я й досі вірю в казкових фей. Гадаю, до цієї ганьби спричинилося те, що я переповідав у школі історії свого діда, але в ту принизливу хвилину я страшенно злякався, що до мене приліпиться прізвисько Фея, бо для хлопця це мало ще й «голубий» підтекст. І через це я розсердився на свого діда.

Обличчя Шеллі набуло кольору стиглого гранату

Просто «найкращий друг» звучить вагоміше, аніж «єдиний», і набагато солідніше

Серед найгірших варіантів розвитку подій були, наприклад, такі: мій дід гасає голяка по вулиці, вимахуючи мисливською рушницею; валяється, запінившись, на газоні перед будинком або чатує в засідці з якимось гострим предметом у руці. Могло трапитися будь-що, а особливо змушувало мене нервувати таке: як відреагує Рікі на химерні вибрики чоловіка, про якого я завжди говорив з шанобливою повагою

опецькуватий, ящикуватий, оздоблений алюмінієвими панелями або темним деревом у стилі сімдесятих років минулого століття або ж прикрашений на фронтоні гіпсовими колонами, з якими амбіції господарів здавалися майже справжніми, а не ілюзорними