bookmate game

Володимир Винниченко

  • ~Тсукіко~has quoted2 years ago
    контрабандистом Семеном Пустуном до кордону
  • ~Тсукіко~has quoted2 years ago
    Кукурудзяна» насторожено прищулила вуха, прибавила ходу, але зараз же заспокоїлась і знов затупала байдуже й неуважно.
  • ~Тсукіко~has quoted2 years ago
    сиділа панна. Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визирали з-під сукні, з солом'яним бриликом на колінях, з здивовано направленими на мене очима. А очі, як у зляканої лані, променисті, чисті, великі. Я рішуче нічого ніколи не мав проти гарненьких панн, але в повітці, на соломі, в подвір'ї контрабандиста. Я мусив почувати себе ніяково.
  • ~Тсукіко~has quoted2 years ago
    — А стріляти ви вмієте? — хмуро й тихо спитав я.
    — Убити себе зумію, — муркнула вона злісно й, розстібнувши кофточку, засунула на груди револьвера
  • ~Тсукіко~has quoted2 years ago
    — Не хочеться. Так краще. І сама не хочу знати, як вас зовуть. Я знаю, що у вас карі очі, потім. Яке у вас волосся?. Русяве, здається. Ну, да. Русяве волосся. Ну, і так далі. А ім'я — пошлість. Правда? — підняла вона якось мило брови й засміялась.
  • ~Тсукіко~has quoted2 years ago
    — Слухайте! — раптом зупинилась панна. — Як мене вб'ють, а ви зостанетесь живі, напишіть по такій адресі. — Вона сказала адресу і кілька раз повторила її. — Напишіть так: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя». Більше нічого. Чуєте?. Зробите?
  • ~Тсукіко~has quoted2 years ago
    Оддаючись зо всею силою цьому процесові або, як сказав би цей брат-людина, «зо всім цинізмом», вони, ці кузьки, метелики, ніби говорять йому: «На, дивись, нам не треба ховатись, у нас нема незаконнорождених, у нас нема пашпортів, моралів, «уложеній о наказаніях», ми маленькі, здорові, чисті циніки».
  • ~Тсукіко~has quoted2 years ago
    и — двоє загнаних людей, близькі, з очима, повними ласки й тепла одне до одного, з бажанням злити це тепло докупи, впитись цим теплом, цією ласкою, цим великим даром життя, ми, двоє людей, а не кузьок, — сидимо і не сміємо цього зробити, бо. бо ми ж всього кілька годин знайомі одне з одним. Ми можемо зараз умерти, не стане ні моралі, ні законів, не стане ні кузьок, ні ласки, ні тепла, але ми. не сміємо.
  • ~Тсукіко~has quoted2 years ago
    — Будете згадувати, як уб'ють мене? — прошепотіла вона.
    — Вас не уб'ють!
    — А я вас буду.
  • b9671463169has quoted2 years ago
    Хто вона, де вона, й досі не знаю, але я завжди ношу її в душі.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)