Марія Матіос

  • b1480738823has quoted2 years ago
    Так що тішитися треба, поки живий
  • b1480738823has quoted2 years ago
    Слова можуть робити шкоду.
  • b1480738823has quoted2 years ago
    Даруся дуже добре дотепер пам'ятає, як тато згодом пояснював їй, що не кожна людина є такою, як про неї кажуть позаочі.
  • b1480738823has quoted2 years ago
    Люди втікають від туги, яка заходить зашпорами в душу, як тільки очі вихоплюють хрест.
  • b1480738823has quoted2 years ago
    душа її також згортається равликом від страху
  • b1480738823has quoted2 years ago
    Якщо не буде його голосу - не стане і її. Без голосу нащо їй жити?
  • b1480738823has quoted2 years ago
    Даруся твердо знала, що сказала лише одне слово: «Тату…»
  • b1480738823has quoted2 years ago
    Хтозна… може, у дримбі жінки і справді пізнавали себе: до часу байдужих і лінивих, аж поки не візьмеш їх у руки, а вже як візьмеш - то почуєш такі соковиті переливи і тонкі зойки, що зайдеться тобі серце і плачем, і співом одночасно, і не зрозумієш, де ніч, а де сонце, бо лише жіноче тіло так розкішно здригається від ласки, як тіло дримби від пальців…
  • b1480738823has quoted2 years ago
    дрижить в його губах дримба, як дівка перед гріхом
  • b1480738823has quoted2 years ago
    Ні одна жінка не була така добра до мене… ні одна, а я щось життя видів… а ви всі кажете, що вона нерозумна.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)