Буйських Юлія

Л. Іваннікової: «Якщо на ринку нема якісної продукції, попит буде задовольнятися тим, що є»

О. Кісь, вивчивши його функціонування в суспільно-­політичному дискурсі, підкреслила, що «сліпа ідеалізація традиційної селянської культури українців вкупі з некритичним, беззастережним прийняттям оцінок та висновків її дослідників про виняткове становище жінки призвели до того, що матріархатний міф став невід’ємною частиною української національної міфологеми»33. У такий спосіб «берегиня» зробила й політичну кар’єру, з’являючись у політичному образі деяких політикинь, як, наприклад, Юлії Ти­мошенко (з її характерною зачіскою «коса, обернена навколо голови», вишиванками й театральним звертанням до виборців «Рідні мої!») та інших діячок українського політикуму, які позиціонували себе як «берегині» нації.

То що ж не так із давньою «берегинею», відомою з давньоруської доби? Чи не є її «давній» та «архаїчний» образ продуктом багаторічної, більш ніж столітньої, «кабінетної міфології» та відсутності критичної рефлексії щодо образу, який чомусь видався важливим та з тексту в текст обростав новими значеннями, що не були підкріплені джерелами?