Джоан Гарріс

  • sagaydakola2006has quotedlast year
    чому я вирішила розповісти тепер свою історію чужим людям, упевненим, що життя можна вмістити в розворот у недільному газетному додатку, кілька фотографій, текстовий абзац і цитату з Достоєвського. Перегорни сторінку — і все скінчиться
  • Yarynahas quoted2 years ago
    «Немає гіршого дурня за старого дурня»
  • Diana Yatsenkohas quoted9 months ago
    У нього мільйон голосів. Воно розв’язує язики, примушує вибовкнути таємниці, про які ви б мовчали довіку, навіть такі, про які й гадки не мали. Воно кричить, голосно співає, шепоче. Воно розповідає про великі діяння, амбітні плани, трагічні кохання й жахливі зради. Воно заходиться від реготу. Тихенько посміюється саме до себе. Рюмсає перед дзеркалом. Витягає на поверхню події минулих літ і спогади, які краще б забути.
  • Yulia Yurchakhas quotedlast year
    Літо — це двері, прочинені у таємний сад
  • Yulia Yurchakhas quotedlast year
    Хотілося б думати, що на них чекає щасливий фінал. Але це знання мені тепер недоступне. Я підкоряюсь іншій хімії. Весело випарюючись у повітря, я наближаюся до розгадки власної таємниці, але не бачу жодних фантомів, не пророкую майбутнє, навіть блаженне теперішнє мені видно так собі — крізь скло, нечітко
  • miumiumhas quoted2 years ago
    Шістдесят років по тому вони все ще пам’ятають, і старі навчають ненависті молодих.
  • ostrozkakatehas quotedlast year
    мати завжди була наче невблаганна стихія, що творить благодіяння на власний розсуд і не лишає шансу зрозуміти примхливі вихиляси її логіки
  • ostrozkakatehas quotedlast year
    удь-яка запекла війна час від часу потребує перемир’я
  • ostrozkakatehas quotedlast year
    Ніколи не пізно нарешті приплисти до рідного берега, — сказав він і ніжно й наполегливо притягнув мене до себе. — Усе, що треба зробити, — лише припинити втікати
  • Оксанаhas quoted2 years ago
    Ось чого я для них хотіла, а отримала лише з онуками. Тішачись із ними, я тішила саму себе.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)