Петрушенко Дар'ї

— Я не хочу бути разом!

Ці слова — наче ляпас в обличчя. Я відриваю очі від дороги, щоб глянути на неї, на цю дівчину, яку кохаю з третього класу. Зараз я її навіть не впізнаю.

Наш перший поцілунок. Мій перший поцілунок.

Я тишком поцупив пляшку шампанського з маминого бару, щоб здивувати її. Мама посадила мене під домашній арешт на віки вічні, але це було варте того, щоб побачити, як сяють очі Кім

Він не просто друг, який був зі мною весь цей буремний завершальний рік, він — той клей, що тримає нашу трійцю разом

Напевно, між нами завжди виникатимуть дрібні суперечки, але ми завжди кохатимемо одне одного.

«Завжди вперед. Ніколи назад».

Усе одно вони — частина нашого життя.

Але світ може крутитися далі, якщо хоче.

Я — ні.

— Що, якби ти завтра прокинулась, а я зник, і всі казали тобі, що мене ніколи не існувало? — тихо питаю я. — Ти припинила б любити мене