Сергій Щербаков

Ніколи, ні з ким і ні про що не сперечайтеся. Хіба що заради спортивного інтересу, любові до процесу та бажання тицьнути опонента носом у суперечливість світу. Суперечки не породжують жодних істин — вони безплідні, ніби безконтактне карате.

жодної остаточної правди не існує і не з’явиться, а все, у чому ви на 100 % упевнені сьогодні, зі стовідсотковою гаран­тією втратить актуальність, зміниться до невпізнавано­сті або відімре — варто лише почекати

Навчайтеся НЕ для того, щоби щось дізнатися, але для того, щоби потрапити в коло людей з однаковою картиною світу. Навчання — це соціальний феномен. Він не відкриває правди та не дає об’єктивних смислів — лише загальні теми для обговорення (добре, що завжди порожні та безглузді).

Істина — це хаос.
І що ближчі ми до істини,
то сильнішим є хаос.

Коли дівчина зраджує хлопцеві — проблема не в тому, що двоє дорослих людей на 20 хвилин схрестили геніталії (сподіваюся, у презервативі), а потім пішли у своїх справах. Справжній епіцентр апокаліпсису — це загроза персональній історії. Адже більшість із нас, чоловіків, повторює собі рефреном (особливо замолоду) «така вже я людина — зраду не пробачу». А якщо вона вже сталася, існує лише дві опції: або розпрощатися з дівчиною, або змінювати історію. Зрозуміло, жоден розмір грудей не витримає конкуренції із зацикленою платівкою вашого розуму.

Насправді проблема полягає в тому, що якщо ви напружитеся та підете перевіряти, то, «примножуючи знан­ня, неминуче заплутаєтесь у суперечностях».

Ми вихоплюємо факти з какофонії Всесвіту, припускаємося «помилки доказу» та живемо в сліпому переконанні щодо власної правоти.

Але помирають не тільки вчені — помирають і відкриті ними істини, тому що час змінює характер феноменів, умови спостереження й навіть самі спостережувані факти. Ніщо не істина, упс

в реальному житті ми не потребуємо універсальних істин — ми потребуємо локальних прикладних рішень

ніхто не знає, що стало причиною будь-якого спостережуваного наслідку.