Сергій Жадан

Любов варта всього —
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.

Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.

Коли вона вимовляла слово «любов», я бачив кров на її зубах.

Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.

Пиши, лише не спиняйся,
продруковуй ці білі пустоти, протоптуй німий чорнотроп.

Світ простий і зрозумілий. Його рівно стільки, скільки ти зможеш відчути й охопити своєю пам’яттю. Він має чіткі обриси й міцні кордони. Кордони ці пролягають зовсім поруч — за ближчим рядом холодних дерев.

Вино повнило всю цю пригоду відчуттям безтурботної небезпеки, схожої на ту, яку людина відчуває, сідаючи на чортове колесо — навіть якщо тебе знудить на висоті, сваритись ніхто не буде, оскільки це парк культури та розваг, а ригання з чортового колеса — це якщо й не культура, то в будь-якому разі — розвага.

Родинні свята — дивна штука: чим більше в тебе тут знайомих, тим менше тебе хочуть тут бачити.

Я валю звідси, к єбєням, Вася, к єбєням!

Втрачати голову розумніше в перевірених місцях.

Як говорив Ісус, розкинувши руки, —
Я повернуся ще, суки.