Iван Карпенко-Карий

Тут думок, як пiску в морi, а ти з чортзна- чим причепилась

Поки був чоловіком — і не вередував, а паном зробили — чорт тепер на нього й потрапе.

Мартин. О!.. Виходить, я — не бидло і син мій — не теля!.. I щоб після цього Мартин Боруля, уродзоний шляхтич, записаний во 2-ю часть дворянської родословної книги, подарував якому-небудь приймаку Красовському свою обіду? Та скоріще у мене на лисині виросте таке волосся, як у їжака, ніж я йому подарую.

Мартин. Може, ти й корова; а мій прапрадід…

Гервасій. Був, стражник? Чув! А мій був підкоморий!

Мартин. Твій під коморою тілько сидів, то інша жеч…

Гервасій. А твій стеріг тієї самої, комори, де мій сидів?

Мартин. Палазю! Дворянин — одно, хлоп — друге!.. Може, ти цього не розумієш, то тобі ясніше скажу: сметана — одно, а кисле молоко — друге! О! Розумієш?

Палажка. Одно розумію, що ти стерявся розумом.

Мартин. О господи, о господи! Нащо ти мене довів до того, що я одружився з простою мужичкою! Нічого не тя-ме — як до пенька балакаєш. I казав же покійний папінька: женись, сину, на шляхтянці. Ні, таки погнався за чорними бровами! От і дожив: брови злиняли, а гонору як не було; так і нема!

Палажка. Божевільний! Єй-богу, божевільний! Ти б дроку напився

Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном, — це всяке знає!.

Послухай мене, доню моя: краще білий хліб, ніж чорний

Послухай мене, доню моя: краще білий хліб, ніж чорний, краще пан, ніж хам!

Послухай мене, доню моя: краще білий хліб, ніж чорний, краще пан, ніж хам!

Чи душу йому, луципірові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей.