Н. Бхіндер

Можливо, тому, що кохання й психотерапія — це абсолютно несумісні речі.

невивчене життя не варте того, щоб бути прожитим.

марнувала наш дорогоцінний час, витрачаючи його на передмови до передмов

хотів задовольнити свої інтелектуальні потреби та прагнув довести справу до кінця

Керуючись своєю зарозумілістю та цікавістю, я проігнорував те, що Тельма — пацієнтка з двадцятирічним стажем — була поганим кандидатом для психотерапії, і я допустив прояву її болісних внутрішніх конфліктів, що не дуже схоже було на мій успіх як лікаря. Я позбавив її захисних реакцій і не збудував нічого на їхньому місці

страх перед смертю завжди більший у того, хто відчуває, що не живе повним життям

намагався допомогти їй зрозуміти, як ідея смерті може врятувати, незважаючи на той факт, що смерть руйнує нас. Іншими словами, наше усвідомлення смерті може відкрити перед нами нові перспективи життя і спонукати переосмислити наші пріоритети.

Мене трусило, коли я розповідав про деякі жахливі почуття до своєї матері, і Олів Сміт нахилилась до мене й делікатно промовила: «Так ми вже створені».

Ніколи не слід нічого забирати у людини, якщо ти не можеш запропонувати щось краще натомість.

Будь обережним і не знімай з пацієнта покривало ілюзії, якщо не впевнений, що він витримає холод реальності. І не виснажуй себе, змагаючись із релігією: це тобі не під силу. Жага релігії надто велика, коріння надто глибоке, а культурне підґрунтя надто міцне