Ще зі шкільних років цей твір сколихнув моє світосприйняття. Зараз перечитала будучі занурена в природу на самоті. Кожне слово ніби з мого нутра. Особливо в сучасних реаліях.
Я втомилась. Залізна рука міста. Говори.. говори..
Після прочитаного хочеться тільки одного : поїхати в Карпати, ходити поміж пнів і смерек, дихати полониною, пасти вівці, танцювати з чугайстром, зустріти свого Івана...