Якщо тобі не хочеться прокидатися вдосвіта, то скажи собі: «Я встаю, щоб взятися за справу людську. Невже ж я буду нарікати, що йду на справу, заради якої я створений і посланий у світ! Невже моє призначення — вигріватися на ліжку?» — «Але ж останнє приємніше» — «Отже, ти створений для насолоди, а не для діяльності і напруги сил? Чому ти не дивишся на рослини, пташок, мурах, павуків, бджіл, які роблять свою справу і, наскільки є їх сил, сприяють красі світу? Чому не бажаєш робити справи людської? І не поспішаєш до того, що відповідає твоїй природі?» — ««Але ж потрібно і відпочити». — «Згоден. Однак, природа встановила для цього відому міру, як встановила її і для їжі, і для пиття. Але ти йдеш далі міри і далі того, що достатньо. У діяльності ж своїй ти не досягаєш цієї міри, не доходиш до меж можливого, бо ти не любиш самого себе. Інакше ти б любив і свою природу, і її вимоги. Інші, які люблять своє мистецтво, цілком віддаються своїй справі, забувають і помитися, і поїсти. А ти менше цінуєш свою природу, ніж гравер — гравірування, танцюрист — танці, сріблолюбець — гроші, честолюбець — славу. Всі вони, коли захопляться, вважають за краще не їсти і не спати, Тільки б примножувати те, до чого схильна їх душа. Невже загальнокорисна діяльність здається тобі менш значною і менш гідною зусиль?».