Марк Антонін Аврелій

Я нещасний тому, що зі мною сталося те-то і те-то. — Аж ніяк, ні. Навпаки, я щасливий тому, що, хоча це і сталося зі мною, я все ж не віддаюся печалі, не зламаний сьогоденням, не страхаюся прийдешнього. Трапитися ж це могло з будь-ким, але не кожен залишився би безпечальним. Чому ж перше більше нещастя, ніж друге — щастя? Чи назвеш ти взагалі нещастям для людини те, що не перешкоджає людській природі досягти її мети?

Що роблять люди! Своїх сучасників, які живуть разом з ними, вони прославляти не бажають. А самі, тим часом, надзвичайно високо цінують славу у нащадків, яких вони ніколи не бачили і не побачать. Адже це майже те саме, що засмучуватися з приводу того, що предки не складали тобі шану.

Якщо щось тобі не підвладне, то не вирішуй, що воно неможливе для людини взагалі. Але якщо щось можливе для людини і властиве їй, то вважай, що воно доступне і тобі.

Якщо хтось може вочевидь довести мені, що я неправильно міркую або дію, то я з радістю змінюся. Бо я шукаю істини, від якої ще ніхто ніколи не зазнав шкоди. Зазнає же шкоди той, хто закляк у своїй омані і невігластві.

Все засноване на переконанні; воно ж залежить від тебе. Усунь, коли забажаєш, упередження і, як моряк, що обігнув скелі, знайдеш спокій, безжурність і тиху гавань.

Все засноване на переконанні; воно ж залежить від тебе. Усунь, коли забажаєш, упередження і, як моряк, що обігнув скелі, знайдеш спокій, безжурність і тиху гавань

Не живи так, наче тобі належить ще десять тисяч років життя. Вже близький час. Поки живеш, поки є можливість, намагайся стати гідним.

я користувався послугами чудових вчителів вдома і зрозумів, що на таке варто витрачати кошти.

Якщо тобі не хочеться прокидатися вдосвіта, то скажи собі: «Я встаю, щоб взятися за справу людську. Невже ж я буду нарікати, що йду на справу, заради якої я створений і посланий у світ! Невже моє призначення — вигріватися на ліжку?» — «Але ж останнє приємніше» — «Отже, ти створений для насолоди, а не для діяльності і напруги сил? Чому ти не дивишся на рослини, пташок, мурах, павуків, бджіл, які роблять свою справу і, наскільки є їх сил, сприяють красі світу? Чому не бажаєш робити справи людської? І не поспішаєш до того, що відповідає твоїй природі?» — ««Але ж потрібно і відпочити». — «Згоден. Однак, природа встановила для цього відому міру, як встановила її і для їжі, і для пиття. Але ти йдеш далі міри і далі того, що достатньо. У діяльності ж своїй ти не досягаєш цієї міри, не доходиш до меж можливого, бо ти не любиш самого себе. Інакше ти б любив і свою природу, і її вимоги. Інші, які люблять своє мистецтво, цілком віддаються своїй справі, забувають і помитися, і поїсти. А ти менше цінуєш свою природу, ніж гравер — гравірування, танцюрист — танці, сріблолюбець — гроші, честолюбець — славу. Всі вони, коли захопляться, вважають за краще не їсти і не спати, Тільки б примножувати те, до чого схильна їх душа. Невже загальнокорисна діяльність здається тобі менш значною і менш гідною зусиль?».

Пристосовуйся до обставин, що випали на твою долю. І від щирого серця люби людей, з якими тобі судилося жити.