Франко вважав, що саме казка має неабияке значення у вихованні дитини, оскільки це найдієвійший засіб пізнання дійсності.
Казкові Осли, Барани, Вовки та Зайці, на його думку, викликають сміх і примушують замислитися, бо в їхніх вчинках вгадуються людські стосунки, звички й недоліки. Але казкові форми для дітей більш доречні, інакше життя може здатися надто гірким і болючим. А казка навчить малу дитину мудрого народного погляду на життєві конфлікти, оптимістичної віри в перемогу добра. Збірка казок Івана Франка «Коли ще звірі говорили» вперше вийшла у 1899 р., друге видання з'явилось у 1903 році. До цієї збірки Франко додав передмову: «Оці байки, що зібрані в тій книжечці, то старе народне добро... Вони відповідають смакові дітей від 6 до 12 літ, заставляють їх сміятися і думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи».
Казки сподобаються дітям молодшого шкільного віку, розбудять їхню фантазію, викличуть сміх, примусять подумати, спонукають краще придивлятися до життя.